В институт еще рано, а на этой станции есть парк. Точно, прогулка не помешает. А может все- таки не надо, не очень-то безопасно гулять в таком месте в такое время, но юношеский максимализм ударил в голову, и не прошло и секунды, как вышла из вагона. Брр не думала, что так холодно, говорила же мама взять перчатки, но назад дороги нет.
Так приятно, ощущение оставшееся с детства, когда вдыхаешь холодный воздух и понимаешь, что вот она осень. Спустилась по ступенькам, упс, чуть не подскользнулась, тропинка, хорошо, что людей мало. Все скамейки свободны, моя любимая чуть дальше.
Давно здесь не была, кажется в последний раз в августе. Все так изменилось, не одной зеленной краски, ее заменили красновато- оранжевые тона. А мне так даже больше нравится. Хочу что –то написать, хочу вот и все. Тетрадь, ручка, уф , пишет. Нет, муза, не пропадай, я тебя поймала, теперь не уйдешь от меня. Боже, как же все-таки красиво: солнечные лучи мелькают сквозь ветки, покрасневших деревьев, листья тихо кружатся в воздухе, наполненном моим вдохновением. В такие моменты мечтаешь, чтобы рядом сидел самый любимый человек, чтобы пальцем показать ему на эту картину и тихо шепнуть «ты тоже это видишь?». Да, это время года наполняет желанием, любить кого-то, дарить ему свое тепло, а взамен получать искреннюю улыбку. А пока, люди изредка проходят мимо, с ухмылкой смотрят на меня, но им не понять, что я не могу не отразить этот образ, этот восторг, который у меня в нутрии, хотя бы, на листе бумаги. Диву даюсь, Каков Бог, что смог создать тебя…… осень.
Руки замерзли, ничего, главное я закончила. Время, пора в институт.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
